Палац дитячої та юнацької творчості – це один з головних осередків культурного, освітнього та творчого життя Миколаєва вже понад століття. Він знаходиться у центрі міста. На Адміральській, 31. Палац став важливим культурним майданчиком для багатьох поколінь дітей та підлітків. Щороку тут розвивається понад 2500 дітей. Тут реалізуються десятки творчих проєктів, фестивалів та навіть міжнародних обмінів. Це місце стало символом дитячої креативності та безперервного розвитку унікальних талантів. А більше про його історію та сучасність – на сайті mykolayivski.info.
Історія створення
Ідея створення Палацу творчості виникла ще в 1920-му році. Тоді міська влада, на чолі з головою виконкому Іваном Єгоровичем Ткаченком, вирішила створити заклад для організації позашкільної діяльності для дітей і підлітків. У той час міська рада активно підтримувала розвиток культури та освіти. Тож ця ініціатива швидко знайшла підтримку.
У 1921-му році, відомий у Миколаєві архітектор Олексій Городницький, розробив проєкт будівлі Палацу. Місце для будівництва обрали на території старого маєтку купця Івана Кожухова. І вже у серпні 1922-го року будівництво було завершено.
Офіційне відкриття Палацу, який тоді ще називався центральним дитячим клубом, відбулося 1 вересня 1923-го року. В урочистій церемонії взяли участь понад 1500 дітей зі своїми батьками. Також були присутні й представники місцевої влади.
Першим директором закладу стала досвідчена викладачка Марія Петрівна Корчова. У неї був 25-річний досвід роботи в освіті. Центральний дитячий клуб від самого початку став важливим центром позашкільного навчання та творчого розвитку молоді.
Перше перейменування і розширення
У 1938-му році Центральний дитячий клуб зазнав значних змін. Його перейменували на Палац піонерів і перевели будівлі на вулиці Олексія Вадатурського. Ця адреса стала домівкою закладу до 1991 року, за винятком періоду Другої світової війни та десяти років після неї (1944-1954).
Життя в Палаці піонерів було сповнене цікавих подій та можливостей. Тут не лише працювали численні гуртки, а й організовували туристичні походи, проводили лекції та концерти для школярів. Були також і різноманітні святкові заходи.
Під час літніх канікул гуртківці збиралися на спеціально облаштованій дачі поблизу Яхт-клубу. Там вони каталися на човнах, займалися спортом, грали в ігри та брали участь у змаганнях. Однією з найулюбленіших активностей були мандрівки Південним Бугом.
Палац піонерів швидко здобув репутацію одного з найкращих закладів такого типу в Україні. До Миколаєва приїжджали фахівці з усіх куточків України, щоб перейняти унікальний досвід організації гурткової роботи. Але основний секрет полягав у відданості педагогів. Адже вони безмежно любили дітей і зуміли викликати взаємну любов.
Друга світова війна
21 червня 1941-го року, за два місяці до окупації Миколаєва фашистськими військами, Палац піонерів приймав фінальний концерт художньої самодіяльності Миколаївщини. Кульмінацією заходу став виступ ансамблю пісні й танцю, який здобув перше місце в обласному конкурсі.
З початком Другої світової війни миколаївці масово стали на захист Батьківщини. У місті відбувалися мітинги, де люди висловлювали рішучість боротьби з ворогом. Інколи навіть ціною власного життя…
Та попри важкі воєнні часи, Палац піонерів продовжував діяти. Перед окупацією Миколаєва гуртківці давали концерти для військових частин і шпиталів. Цим вони підтримували бойовий дух захисників. Коли ж почалася мобілізація, старші вихованці Палацу приєдналися до лав захисників. Вони залишилися вірними своїм дитячим обітницям захищати рідну землю та відважно виконували цей обов’язок.
Після війни колишні гуртківці разом зі своїми педагогами почали активно працювати над відновленням країни. Вони з ентузіазмом бралися до відбудови не лише народного господарства, а й позашкільних закладів, повертаючи до життя улюблений Палац піонерів.
Післявоєнне відновлення
У 1944-му році, після визволення Миколаєва, Палац піонерів відновив свою діяльність. Він знову став важливим осередком розвитку творчості та освіти серед дітей і підлітків. Заклад розпочав роботу у будівлі на вулиці Карла Лібкнехта. Тут свої двері відкрили численні гуртки. І драматичне мистецтво, і балет, і хоровий спів, й авіамоделювання, радіотехніка, художнє рукоділля, заняття у струнному ансамблі, а також відвідування ігротеки та бібліотеки… Все це було надзвичайно цікаво!
Наприкінці 1940-х років у Палаці піонерів працювали справжні майстри своєї справи, чиї імена увійшли в історію. Драматичний гурток очолював Ростислав Андрійович Гаврилко. Пізніше він отримав звання Народного артиста УРСР. Струнним оркестром керував Григорій Феофанович Манілов – Заслужений діяч мистецтв УРСР. Петро Іванович Соломатін, один із засновників дитячого шахового руху в регіоні, керував шаховим гуртком.
Друга світова війна залишила глибокі рани на освітній та культурній інфраструктурі Миколаєва. Багато позашкільних закладів було зруйновано, а їх матеріально-технічна база серйозно постраждала. Та вже у 1952-му році Рада Міністрів СРСР ухвалила постанову, яка визначила новий зміст позашкільної освіти. Документ акцентував на трудовому вихованні та формуванні творчої, активної особистості. Особливу роль у цей період відігравали політичні гуртки та військово-патріотичні клуби, які стали невід’ємною частиною освітньої програми.
1990-ті
1991-ий рік став особливим для вихованців та педагогів Палацу піонерів у Миколаєві. Саме тоді будівлю суспільно-політичного центру по вулиці Адміральська, 31 було передано дітям. І рішенням виконкому міської Ради народних депутатів №440 від 29 листопада 1991-го року Палац піонерів і школярів було перейменовано у Палац творчості учнів.
Новий 1992 рік вихованці зустріли в сучасній актовій залі на 700 місць, а також у просторих навчальних кабінетах. Газета “Вечерний Николаев” тоді писала:
“Напередодні Нового року численний колектив міського Палацу творчості учнів відсвяткував чудову подію. Дорослі ухвалили мудре рішення: передали дітям будівлю, оплачену особистими партійними внесками батьків. Тепер є місце для хорів і оркестрів, ансамблів, гуртків художньої та технічної творчості, паркет для танцюристів і навіть буфет для дітей…”.
Від початку 1990-х Палац творчості учнів став провідним позашкільним закладом у Миколаєві та області. Одним із найбільш пам’ятних заходів стала традиція свята “Палац – це ми, ми – це Палац” започаткована у 1992 році. Це свято, хоч і проходить без надмірної розкішності, але воно завжди веселе, завзяте і цікаве.
Діяльність Палацу творчості у XXI столітті
Палац творчості є важливим культурним осередком не лише для Миколаєва, а й для всього нашого регіону. Щорічно тут організовуються понад 300 різноманітних заходів. Як от, наприклад, виставки, конкурси, фестивалі та театральні вистави. Одним з найбільших і найвідоміших є фестиваль “Таланти Миколаївщини”. У 2019-му році він зібрав понад 2500 учасників з усіх районів області.
Особливу увагу в стінах Палацу творчості приділяють дітям з особливими освітніми потребами. У 2020-му році було відкрито інклюзивну театральну студію “Світло на сцені”. Вона стала важливим проєктом для дітей з аутизмом і синдромом Дауна. Проєкт реалізовано за підтримки UNICEF і згодом він став взірцем для інших областей України.
Економічний вплив Палацу творчості на місцеву економіку також вражає. Наприклад, під час проведення великого конкурсу “Весняні зірки” місцеві підприємства у сфері харчування та послуг отримали додаткові доходи. Вони склали близько 1,5 млн грн. Це підкреслює не лише культурний, а й економічний внесок Палацу в розвиток міста.