Українське кіно під ворожим вогнем: Фестиваль в миколаївському укритті

Миколаїв… Наше місто чудове! Красиве! Неймовірне! Цікаве! Молодіжне! Незламне та безстрашне! А ще – культурне. Про Миколаїв можна сказати безліч гарних слів. А про миколаївців… Про вчинки миколаївців ще довгими роками будуть говорити у всьому світі! Бо жителі Миколаєва завжди вражають! Реально вражають. У прямому сенсі цього слова. Бо навіть під ворожими кулями під час російсько-української війни миколаївці не дозволили позбавити себе культурного життя. Вони завжди шукають нові ідеї проведення цікавих івентів. Вони завжди підтримують бійців ЗСУ та самих себе.

Миколаївці нікому не дають впасти духом. Так, у липні 2022-го року у Миколаєві провели кількаденний кінофестиваль! Просто в бомбосховищі. Як це було та які емоції викликав – читайте на сайті mykolayivski.info

Як організували кінофестиваль в укритті

Справжній фестиваль українського кіно під назвою “Тактична пауза. Українське кіно в Миколаєві” провели з 27 по 31 липня 2022-го року. В час повномасштабної війни Росії проти народу України. Культурну подію в нашому місті організували кіножурналіст Алекс Малишенко та координатор волонтерів ГО “ДОФ” Дмитро Давиденко. 

В рамках фестивалю миколаївці і ВПО Миколаївщини переглянули сім українських стрічок останніх років. У новій реальності всі вони зазвучали по-новому. Протягом п’яти днів відвідувачі в укритті дивилися такі кінофільми: “Додому” Нарімана Алієва, “Стоп-Земля” Катерини Горностай, “Мої думки тихі” Антоніо Лукіча, “Заповідник Асканія” Андрія Литвиненко, “Перша сотня” режисерів Юрія Грузінова, Юлії Шашкової та Ярослава Пілунського, “Безславні кріпаки” Романа Перфільєва і “Зошит війни” Романа Любого. 

Показ усіх фільмів відбувався повністю безкоштовно. Лише за попередньою реєстрацією. Вона проходила в онлайн режимі. Тож зареєструватися до перегляду будь-якої стрічки могли всі бажаючі. За день до сеансу всі учасники фестивалю отримували лист з інструкцією. В ній вказували час початку обраного кіносеансу та адресу бомбосховища. 

Прибувши за місцем призначення відвідувачам розповідали куди спускатися, бо це було напівосвітлене приміщення. На одній із стін виднівся напис “Укриття” зі стрілкою. Далі були ще кілька сходинок. Вони вже вели до невеликої зали зі стільцями і екраном. За пів року війни для багатьох миколаївців такі приміщення стали звичними. Кінофестивальу бомбосховищі зібрав просто неймовірних людей. Людей, які люблять кіно більше, ніж бояться ворожих ракет.

На зв’язок із глядачами виходили навіть режисери. Зокрема, документальну стрічку “Заповідник “Асканія” презентував режисер Андрій Литвиненко, а фільм “Зошит війни” представляв режисер Роман Любий.

Перегляд фільму “Додому” 

В перший день фестивалю українського кіно глядачі переглядали одразу дві стрічки. “Додому” та “Стоп-Земля”. Під час першого сеансу залунала повітряна тривога. Ворог підняв у повітря авіацію, випустив ракети та дрони… Вони летіли вбивати українців на своїй рідній землі. Але тут, в укритті, це вже було не щось до смерті лякаюче, а частина життя прифронтового міста.

Сюжет самої стрічки дуже важкий. Особливо в час війни, коли все відчувається дуже глибоко. Але особлива увага у фільмі приділяється відносинам у сім’ї. Як відомо, сюжет розповідає про нелегку кримського татарина. Про Мустафу. На війні гине його старший син. Тож він приїжджає до Києва. Туди, куди незадовго після анексії півострова Росією, поїхали два інші його сини. Головний герой має непереборне бажання повернути молодшого сина додому, а старшого – поховати на батьківщині. У Криму. За його рідними мусульманськими традиціями. 

Головні ролі у фільмі виконали Ахтем Сеітаблаєв та Ремзі Білялов. Сценаристами стрічки виступали Наріман Алієв та Марися Нікітюк. До речі, кінокартину “Додому” частково знімали на Миколаївщині. Вона отримала чимало престижних нагород. Серед них “Золота Дзиґа 2020”. Також цей фільм отримав нагороду в конкурсній програмі “Особливий погляд” Каннського кінофестивалю. 

Показ стрічки “Стоп-Земля”

Перед показом другої кінострічки “Стоп-Земля” у відеозверненні до глядачів звернулася режисерка Катерина Горностай. По сюжету всі герої розмовляють виключно українською мовою. На вечірках танцюють лише під українські хіти. Навкруги – мир і спокій. І жодних росіян!

Головною героїнею фільму стала 16-річна Маша. Вона здобуває середню освіту в звичайній київській школі. В 11-А класі. Не почуватися дивно та відсторонено в колективі їй дуже допомагають близькі друзі. Яна та Сєня. Але, крім майбутніх екзаменів, вийти з зони комфорту Машу змушує закоханість в свого однокласника. В Сашу. Вона розуміє, якщо не наважиться спитати, то ніколи не знатиме, чи ці почуття взаємні.

Стрічка показує життя підлітків та їх проблеми, глибокі переживання, усвідомленням своїх почуттів, їх думки та сприйняття світу в цьому віці. Фільм дуже зацікавив глядачів різного віку. Як молодь, так і дорослих. Після перегляду стрічки багато глядачів відверто зізналися, що на якусь мить навіть самі повернулися у свої молоді роки.

Варто сказати, що головні ролі у фільмі виконали непрофесійні актори-підлітки. Протягом двох місяців до початку зйомок з ними активно працювали  режисерка та її команда в унікальній акторській лабораторії. 25 звичайних київських школярів інтенсивно вивчали акторську майстерність, драматургію, голосові практики та інші розвиваючі техніки.

“Зошит війни” у бомбосховищі

Неабияке враження у глядачів кінофестивалю залишив по собі й перегляд стрічки “Зошит війни”. Під час перегляду картини глядачі відправляються в сюрреалістичну подорож. На фронт війни з Росією. У химерне потойбіччя, де панують закони, відмінні від звичайного світу. 

Герої картини прокидаються та засинають, радіють і плачуть… Однак, вони завжди відчувають, що запис може закінчитись у будь-яку мить. Бо стрічка повністю змонтована з відео, знятого самими військовими. З того, що вони самі знімали на телефони, екшн-камери чи фотоапарати. Без жодної професійної техніки. Різні автори, різні локації, різний час… Деякі автори відео загинули. Загинули боронячи Україну від російських загарбників. Декому ж пощастило повернутися в рідну домівку. До своєї сім’ї. 

Глядач бачить лише реальне відео. Майже без корекції, без коментарів та титрів. Майстерність режисера перетворює фрагменти з набору окремих історій у єдину цілісну розповідь. Вона має логічний розвиток, драматургію та дуже непередбачуваний фінал. 

Цей фільм зрозумілий без розуміння контексту. Зрозумілий кожному. В ньому немає слів. В ньому навіть не звучать назви населених пунктів. У будь-якій точці планети зрозуміло, що відбувається. Що відбувається на нашій рідній землі. І з плином часу кінострічка не втратить своєї актуальності. А лише отримає ще більшу цінність. Історичну цінність.

Цей фільм варто переглянути не лише для того, аби побачити реальні свідчення того, що відбувається на лінії фронту. Це ще і кінематографічне явище, дуже цікаве за своєю формою та кіно-мовою. А в укритті стрічка мала особливий вплив на аудиторію. Ні малі, ні дорослі, не могли стримати сліз… Світова прем’єра кінокартини пройшла на фестивалі Docudays UA у 2020-му році. Тут “Зошит війни” одразу ж здобув приз глядацьких симпатій та дві спеціальні нагороди. Виробництвом та продюсуванням фільму займалась творча група Babylon’13 та дистриб’юторська компанія 86PROKAT.

Фестиваль повітряних зміїв у Трихатах

Ще декілька років тому важко було собі навіть уявити, що в небі над Миколаївщиною можуть літати величезні фігури — повітряні змії. Проте нині саме...

Миколаївці, які здобули популярність на українських телешоу

Миколаївці часто стають учасниками різноманітних телешоу, які заполонили телеекрани країни останнім часом. Комусь щастить трохи більше, комусь менше, але складно заперечувати факти: після участі...
.,.,.,.