Коли ми думаємо чи говоримо про злочинців та світ криміналу, наша фантазія малює чоловічий образ. Адже злочин насамперед асоціюються з грубою чоловічою силою. У той час, як жінка асоціюється з ніжністю та домашнім затишком. І уявити берегиню домівки частиною злочинного світу складно. Але це так. Кримінологами давно вже було доведено, що жінки однаково можуть стати на злочинний шлях. І при цьому бути більш майстерними й жорстокими, ніж чоловіки. Більше на mykolayivski.info.
Жіноча справа
“Жіночим” злочином у Миколаєві вважалося володіння кублом. На жаль, на початку 19 століття проблема проституції була поширена у Миколаєві. За різними даними, на той час у місті існувало близько 45 будинків терпимості.
Що варто розуміти під притонами минулого. Ваша фантазія може намалювати вам картину, яка прийшла після перегляду фільму “Мулен Руж”. Але насправді все було інакше. Публічними будинками називали як приватні будинки, так і невеликі квартири. Їх поєднувало те, що там жінки надавали сексуальні послуги за гроші.
Всю “громадську” діяльність контролювалася різними органами. Влада стежила за тим, щоб дівчата були здоровими. Існували списки проституток з іменами, даними про фізичне здоров’я.
Хто всьому голова
Негласним правило вважалося, що публічним будинком має завідувати лише жінка. Мадам – так називали таких жінок. До їхніх обов’язків входило дотримання порядку в борделі, опікування дівчатами, спостереження за якістю послуг.
Найвідомішою власницею публічного будинку – мадам – була Поліна Божоле. Миловидна француженка з відмінними манерами та тонким почуттям стилю в одязі.
Її поява в Миколаєві породила безліч чуток довкола її скромної персони. Одні казали, що вона колись була дружиною впливового турецького чиновника. Інші були впевнені, що вона колишня нареченою одеського біржовика, але той помер, зробивши її солом’яною вдовою.
У Миколаїв Поліні приїхала у 1885 році. Вона відразу купила будинок на Нікольській.
Природа походження її коштів історії невідома. Можливо, це й породило таку кількість чуток навколо неї.
У новому будинку загадкова француженка відкрила невелике затишне французьке кафе.
На жаль, справа Божоле не пішла вгору. На той час Миколаїв був досить грубим і жорстким містом. У ньому переважно проживали моряки, торговці, суднобудівники. А вони не були привчені до високої кухні та манер. Заклади громадського харчування в ті часи працювали за принципом – ситна їжа та велика кількість алкоголю. Їх не хвилювали атрибути вишуканої французької кухні.
Через це кафе мадам Божоле приносило мало прибутку. Напевно воно так би закрилося, якби до Миколаєва не стали заїжджати іноземні моряки з Італії та Франції. І стали там завсідниками. Поліні Божоле, скориставшись моментом, прилаштувала до кафе двоповерхову будову, яка стала якимось прототипом готелю. Але за фактом це стало початком її особистого борделю. Хоча таким воно було лише на момент присутності моряків у місті.
Щойно іноземні судна йшли, кафе знову ставало тихим шматочком Франції у єврейському кварталі Миколаєва, у якому місцеві поети, за відсутності моряків, слухали романси та декламували вірші.
Занепад Божоле
У 1889 році проституція стала законною в Російській імперії. Заклад мадам Божоле перестав бути притулком для моряків та бідних поетом, і став елітним публічним будинком. Відвідуванням якого не гребували навіть найвищі верстви суспільства.
Але успіх тривав недовго. Коли до влади прийшли більшовики, будинок передали на баланс місті. Усі його доходи йшли до скарбниці. З цим час елітність будинку терпимості Божоле добіг кінця. Багаті клієнти та чиновники змінилися простими роботяги. Та й самі дівчата змінились. Пишних красунь, які начебто зійшли зі сторінок романсів, там більше не було. Замість них були прості сільські дівчата, які не могли похвалитися гарною освітою та манерами. Навряд чи вони могли стати чиєюсь музою. Лише легкою втіхою на одну ніч.
У 1924 році Поліні Божоле – одна з найзагадковіших і найуспішніших мадам Миколаєва – померла. Разом із нею припинив існувати і її бордель. Адже саме вона тримала його у сталевих руках свого характеру, навіть у важкі часи правління більшовиків. Успіх буває різним.