У галузі суднобудування закарбовано ім’я Юрія Івановича Макарова. У XX столітті він активно перетворював сталь і креслення на потужні крейсери й швидкохідні буксири. Кожен його ескіз відзначався інноваційністю – від удосконалених кілей до порталів для вертолітних майданчиків. Юрій Іванович ніколи не зупинявся на досягнутому. Він завжди рухався вперед. І лише вперед. Його життєвий шлях пролягав від золотого медаліста Кременчуцької школи №12 до почесного громадянина Миколаєва. А більше про цю видатну людину читайте в лонгріді на сайті mykolayivski.info.
Ранні роки та освіта
Макаров Юрій Іванович народився 7 вересня 1934 року в місті Кременчук Полтавської області Української РСР. Він здобув середню освіту в Кременчуцькій середній школі № 12. У червні 1952 року закінчив її із золотою медаллю.
У 1958 році Юрій Макаров отримав диплом спеціаліста інженера‑механіка кораблебудування у Миколаївському кораблебудівному інституті імені адмірала Макарова.
За результатами державного екзамену він був направлений на Чорноморський суднобудівний завод. Тут він обіймав посаду майстра цеху №11 і відповідав за монтаж палубних секцій морських та риболовецьких суден.
Уже у 1963 році на регаті в Очакові Юрій Іванович отримав звання майстра спорту СРСР з вітрильного спорту. Був одружений з Людмилою Петрівною Макаровою. Її він зустрів ще під час навчання в інституті й одразу закохався.
Кар’єрний шлях на Чорноморському суднобудівному заводі
Наприкінці серпня 1958 року Юрій Макаров розпочав трудову діяльність на Чорноморському суднобудівному заводі майстром цеху №11. Як уже згадувалося, до його обов’язків входив монтаж палубних секцій пасажирських та риболовецьких суден.
Протягом наступних п’яти років він поетапно обіймав посади головного будівника, головного конструктора та головного інженера заводу. У такий спосіб Юрій Іванович здобув репутацію вимогливого фахівця та точного організатора виробництва.
У червні 1979 року, за рекомендацією попереднього директора Анатолія Борисовича Ганькевича, 45-річного Юрія Макарова обрали генеральним директором ЧСЗ. Він обіймав цю посаду до липня 1993 року, паралельно поєднуючи її з членством у виконавчому комітеті Миколаївської обласної ради (1979-1994 роки) і керівництвом профільної комісії з промисловості та транспорту.
За його керівництва Чорноморський завод став найбільшим суднобудівним комплексом СРСР і збудував понад 500 суден. Це було відзначено навіть у журналі “Голос України” 20 листопада 2008 року.
Досягнення в суднобудівній галузі
Під керівництвом Юрія Макарова на стапелях Чорноморського заводу було спущено на воду понад півтисячі цивільних, рибопромислових, науково‑дослідних та військових суден. Серед них – чотири важкі авіаносні крейсери проєкту 1143: “Мінськ” (закладений 28 грудня 1972 року, спущений 30 вересня 1975 року), “Новоросійськ” (спущений 26 грудня 1978 року), “Баку” (спущений 31 березня 1982 року) і “Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнецов” (спущений 4 грудня 1985 року).
Науково‑дослідне судно “Академік Сергій Корольов” встановило рекорд радіозв’язку на відстані понад 10 000 км. Його використовували для управління космічними апаратами та вивчення атмосфери над “Титаніком”. У 1992 році за його ініціативи до строю було прийнято рейдовий буксир “Славутич” – перший військовий корабель незалежної України.
Юрій Іванович Макаров отримав п’ять авторських свідоцтв Державного комітету у справах винаходів і відкриттів СРСР. Ці винаходи стосувалися удосконалення кіля корпусу та систем кріплень вертолітного майданчика для великих суден.
Наукові винаходи та нагороди
3 грудня 1992 року Юрія Івановича обрали академіком Академії інженерних наук України. Указом першого Президента України від 7 вересня 1994 року Леонід Кучма нагородив талановитого кораблебудівника Орденом “За заслуги” III ступеня за видатний внесок у розвиток вітчизняного суднобудування.
Також за безупинну багаторічну працю й соціальні ініціативи на суднобудівному заводі Юрій Макаров був кавалером Ордена Жовтневої Революції та Ордена Трудового Червоного Прапора. У 1963 році він здобув звання майстра спорту СРСР з вітрильного спорту. Цим він підтвердив свою впевненість у командному керуванні й стійкість до екстриму.
30 березня 1982 року за підтримку технічної освіти працівників заводу Юрій Іванович отримав знак “Відмінник народної освіти УРСР”. У лютому 1989 року йому вручили Почесну медаль Радянського фонду “Захисту миру”, а Всесоюзні профспілки відзначили його премією “За активну участь у соціальному розвитку підприємств”.
Політична діяльність у Миколаївській обласній раді
У березні 1990 року Юрій Іванович Макаров вперше здобув мандат депутата І скликання Миколаївської обласної ради. Водночас із 1979 року по 1994 рік він входив до складу виконавчого комітету цієї ж обласної ради під головуванням Валентина Спасова. Він очолював комісію з питань промисловості, транспорту й зв’язку.
На квітневій сесії обласної ради 1990 року за ініціативою Юрія Івановича створили постійну комісію з економічної реформи. До її складу увійшли керівники Чорноморського суднобудівного заводу – Віктор Романов, Володимир Бухнач, Володимир Ратуш та Олександр Єшкелєв.
Під час II скликання (1994-1998 роки) він активно лобіював забудову мікрорайонів Намив і Ліски, сприяв спорудженню Інгульського моста через річку Інгул та дитячого містечка “Казка”, вартість якого складала понад 2 млн гривень.
У III скликанні (1998-2002 роки) Юрій Макаров ініціював реставрацію Миколаївського музею суднобудування і флоту, відкриття пологового будинку №3 на вулиці Театральній і зведення 2 200 житлових метрів у Намиві для понад 5 000 місцевих мешканців.
Також Юрій Іванович представляв інтереси Миколаївської області в міжобласних комісіях при Міністерстві транспорту УРСР, формуючи Морську галузеву раду разом із представниками Донецької та Одеської областей.
Спадщина та пам’ять
Макаров Юрій Іванович помер 2 червня 2002 року в Миколаївській області, залишивши після себе величезний фонд суднобудівних проєктів і соціальних ініціатив. У мікрорайоні Намив на його честь створено затишний сквер з пам’ятником роботи скульпторів родини Макушиних, який урочисто відкрили 7 листопада 2008 року.
У цьому сквері також встановлено бронзове погруддя заввишки близько 2 метрів, а на гранітному п’єдесталі вирізьблено напис: “Видатному кораблебудівнику Юрію Івановичу Макарову – вдячні миколаївці”.
Уже в день відкриття пам’ятник назвали “Червоним директором”, відзначивши 40 років служби Юрія Івановича на Чорноморському заводі. Онлайн-журнал Zruchno.Travel описує цей малий парк із лавочками та тіньовими деревами як “ідеальне місце для прогулянок родинами, що віддають шану пам’яті корабелів”. А за повідомленнями “Вечірнього Миколаєва”, місцеві жителі завжди дбають про сквер та пам’ятник, хоча вулицю чи провулок на його честь так і не названо.
Щороку 22 серпня в Миколаївському яхт‑клубі проходить традиційна регата на Кубок пам’яті Юрія Макарова. Зазвичай у ній беруть участь спортсмени з Очакова, Одеси та Коблевого.
Джерела: