Валентина Володимирівна Безпольотова (справжнє прізвище – Безпольотова-Корнезо) народилася 20 жовтня 1920-го року в Миколаєві. ЇЇ батьки були театральними діячами. Батько працював режисером, а мати – актрисою. Тож з раннього дитинства Валентина була оточена світом театру, що значно вплинуло на формування її майбутньої кар’єри. А більше про життєвий та творчий шлях цієї видатної акторки – читайте на сайті mykolayivski.info.
Ранні роки та освіта
Валентина Безпольотова навчалася у середній школі №3 (сучасний Миколаївський ліцей №3) на вулиці Ігоря Бедзая у Миколаєві. Успішно закінчила її в 1938-му році. Потім вступила до Одеського університету. На філологічний факультет. Вибір цього факультету був зумовлений її глибокою любов’ю до літератури та мистецтва.
Під час навчання в університеті Валентина активно брала участь у студентських театральних постановках, де проявила свій акторський талант. Однак у 1941-му році, з початком Другої світової війни, навчання було перервано, і Валентина повернулася до рідного міста.
У Миколаєві, зважаючи на складні умови воєнного часу, молода акторка продовжила свою театральну діяльність. Вона працювала у стінах Миколаївського українського театру драми і комедії, де зіграла понад 30 ролей. Серед них особливо виділялися образи ліричних героїнь та комедійних персонажів. Її талант та харизма швидко завоювали прихильність глядачів.
Після завершення війни, Валентина Володимирівна приєдналася до Миколаївської обласної філармонії. Тут вона пропрацювала з 1945-го до 1947-го. А з 1947-го по 1952-ий вона була актрисою Миколаївського театру юного глядача, де здобула визнання серед молодої аудиторії.
Переїзд до Чернівців
У 1952-му році Валентина Безпольотова переїхала до Чернівців. Там вона приєдналася до трупи Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Саме тут її талант розкрився на повну силу.
За свою кар’єру талановита акторка зіграла понад 200 ролей. Серед її найвідоміших робіт – Рахіра у виставі “Земля” за твором Ольги Кобилянської, Анниця у п’єсі “Лук’ян Кобилиця” Л. Балковенка та Г. Мізюна, Килина у виставі “Леся” М. Андрієвича. У 1963-му році їй було присвоєно звання заслуженої артистки Української РСР.
Окрім акторської діяльності, Валентина Володимирівна активно займалася педагогічною діяльністю. Вона керувала дитячим театром міського палацу піонерів та народним театром “Юна творчість” Будинку культури залізничників у Чернівцях. Під її керівництвом було поставлено понад 50 вистав найрізноманітніших жанрів. І це неабияк сприяло розвитку театрального мистецтва серед молоді.
Виховавши не одне покоління молодих акторів, внесок у розвиток українського театрального мистецтва Валентини Володимирівни Безпольотової залишається значущим, а створені нею образи продовжують жити на сцені та в пам’яті глядачів.
Особисте життя та родина Валентини Безпольотової
Валентина Володимирівна Безпольотова була не лише видатною акторкою та педагогом, а ще й люблячою матір’ю та бабусею. Відомо, що вона була одружена з талановитим актором Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської, Миколою Бакаєм. Їхній шлюб відбувся у 1943-му році в Миколаєві. Тоді Валентині було 23 роки.
Разом пара виховала двох дітей, які згодом обрали творчі професії. Старший син, Олександр, народився у 1945-му році та здобув популярність як талановитий художник. Він неодноразово отримував нагороди на регіональних та всеукраїнських конкурсах. Молодша донька, Ірина, яку народили у 1948-му році, обрала шлях музиканта й беручи участь у численних фестивалях та конкурсах здобула визнання чудової виконавиці.
Після переїзду до Чернівців у 1952-му році, родина Безпольотових оселилася у будинку на вулиці Лесі Українки. І дуже швидко він став осередком творчості. Валентина Володимирівна часто залучала членів родини до театральних постановок, організовуючи спільні вистави та культурні заходи. Її чоловік, Микола Бакай, активно працював у театрі. Аж до 1970-го року. А творчий приклад, який залишила Валентина Безпольотова, надихнув не лише її дітей, а й онуків, які народилися в період з 1970-го по 1980-ті роки та пізніше продовжили родинні традиції в галузі мистецтва та музики.
Таким чином, родина Валентини Володимирівни стала невід’ємною частиною її творчого шляху, джерелом підтримки та натхнення, що допомагало їй досягати нових вершин у мистецтві.
Визначні ролі та досягнення
Ця видатна акторка родом із нашого Миколаєва стала однією з найяскравіших облич Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Її творчий шлях відзначився багатством і різноманіттям ролей, які вона виконувала протягом понад 20 років на сцені цього театру.
Однією з найбільш пам’ятних вистав стала “Земля” за повістю Ольги Кобилянської, де Валентина Безпольотова виконала роль Рахіри. Ця постановка стала справжнім театральним явищем, здобувши визнання не лише на Буковині, а й у багатьох містах України та навіть за її межами. У Києві, Харкові, Львові, Москві, Ленінграді, Кишиневі, Одесі, Сімферополі та Донецьку. Вистава мала шалений успіх і стала однією з найбільших досягнень цього театру.
Валентина Володимирівна також створила низку інших яскравих образів у виставах сценічного літопису Буковини. Вона виконала роль Анниці у п’єсі “Лук’ян Кобилиця” Л. Балковенка та Г. Мізюна, Килини у виставі “Леся” М. Андрієвича та Катерини у постановці “Червоні маки” за романом В. Бабляка “Вишневий сад”. Її акторська майстерність була високо оцінена. А у 1963-му році їй було присвоєно звання заслуженої артистки Української РСР.
Педагогічна діяльність та спадщина
Валентина Володимирівна Безпольотова, окрім своєї блискучої акторської кар’єри, відзначалася значною педагогічною діяльністю. Вона залишила глибокий слід у культурному житті Чернівців. Її педагогічна діяльність розпочалася паралельно з акторською. У 1952-му році.
Валентина Володимирівна успішно керувала дитячим театром міського Палацу піонерів та народним театром “Юна творчість” Будинку культури залізничників у Чернівцях. Її педагогічний підхід був глибоко гуманістичним. Вона не лише навчала дітей акторської майстерності, а й виховувала в них любов до театру, розвивала їхню творчу уяву та емоційну чутливість.
Валентина Безпольотова була відома своєю здатністю знаходити підхід до кожного учня, допомагаючи розкрити їхні таланти та потенціал. Її вихованці часто ставали лауреатами обласних та республіканських конкурсів, а деякі з них продовжили навчання в театральних вузах та стали відомими акторами. От як, наприклад, Володимир Воробйов.
Педагогічна спадщина видатної уродженки Миколаєва живе й досі. Адже багато з її учнів продовжують працювати в театрах Чернівців та інших міст України, передаючи здобуті знання та досвід новим поколінням.
Таким чином, Валентина Вомирівна Безпольотова не просто залишила яскравий слід у театральному мистецтві, а й виховала цілу плеяду талановитих акторів, які продовжують її справу та зберігають пам’ять про свою блискучу наставницю.