Микола Павлович Леонтович став однією з найяскравіших постатей у суспільному та культурному житті Миколаєва початку XX століття. Його любов до природи, освіти та добробуту миколаївців сприяла не лише розвитку міської інфраструктури, а й створенню унікального природничого осередку – першого в Російській імперії приватного акваріума. А згодом він перетворився на один із найкращих зоопарків Європи. Більше про життя Миколи Леонтовича читайте на сайті – mykolayivski.info.
Походження та родина
Микола Павлович Леонтович народився 20 грудня 1876 року в Єлисаветграді (сучасний Кропивницький). То були землі Херсонської губернії Російської імперії. Його родина належала до спадкового дворянства.
Батько – Павло Парменович Леонтович, служив мировим суддею в Плонську (сучасне місто у Польщі), яка на той час входило до складу Царства Польського, підконтрольного Російській імперії. Мати – Марія Миколаївна, була освіченою жінкою. Вона володіла кількома мовами та в жіночій гімназії Єлисаветграда викладала музику, французьку й етику.
Родина Леонтовичів володіла кількома маєтками в Єлисаветградському та Херсонському повітах. Їх загальна площа складала понад 1 200 десятин землі. Це дозволило забезпечити юному Миколі Павловичу ґрунтовну домашню освіту.
Атмосфера в родині сприяла гармонійному поєднанню гуманітарних знань, витонченого мистецтва та поваги до державної служби. Його дитинство минуло в оточенні книг, музики та численних подорожей до Одеси, Варшави та Відня.
Освіта та юридична кар’єра
У 1891 році, у віці 15 років, Микола вступив до Імператорського училища правознавства в Санкт-Петербурзі. На той час то був один із найпрестижніших закладів вищої освіти у всій Російській імперії. Тут готували кадри для державної служби.
Серед однокурсників юного Миколи Леонтовича були діти знатних родів. Зокрема й родичі імператора Російської імперії Миколи II. Микола Павлович проявив себе як сумлінний студент із широким колом інтересів. Він захоплювався ботанікою, музикою, нумізматикою, вивчав латину та природничі науки.
У 1897 році він вперше проявив себе як композитор, написавши музику до романсу “Що коли б я сказав?”. Його музика була опублікована в петербурзькому музичному журналі.
У 1898 році Микола Леонтович завершив навчання з відзнакою. Він отримав чин губернського секретаря, і одразу був зарахований на службу в Першому департаменті Урядового Сенату. Там він займався аналізом прецедентного податкового законодавства. До слова, його аналітичні здібності були високо оцінені керівництвом.
У 1900 році, маючи рекомендацію сенатора Капніста, 24-річний Микола переїхав до Одеси. Там обіймав посаду молодшого кандидата в канцелярії Одеської судової палати. Саме в цьому місті він почав реалізовувати своє давнє захоплення природознавством. У квартирі на Приморському бульварі він обладнав кімнату для утримання акваріумних рибок. І поступово перетворював її на унікальну приватну колекцію з понад 50 видів прісноводних і морських істот.
Переїзд до Миколаєва та громадська служба
У квітні 1901 року Микола Леонтович остаточно переїхав до Миколаєва. І саме наше місто надалі стало його головною справою життя. В той час Миколаїв був важливим морським портом та інженерним центром.
Завдяки рекомендації графа Александра Воронцова, Миколу Павловича призначили чиновником особових доручень при градоначальнику. Він швидко здобув репутацію надзвичайно працездатного, освіченого і доброзичливого адміністратора.
З 1905 року, вже бувши в чині колезького секретаря, він працював діловодом Миколаївської міської управи. На цій посаді Леонтович відповідав за взаємодію з міською Думою, координацію з освітніми закладами та реалізацію доброустрою міста. Так-так, за реалізацію доброустрою Миколаєва.
Його зусилля високо оцінили представники Думи, і у 1906 році Миколу Павловича обрали заступником міського голови. З 1908 року він тимчасово виконував обов’язки очільника міста. А 8 квітня 1909 року був офіційно затверджений на посаді міського голови.
Заснування приватного акваріума та зоопарку
26 квітня 1901 року Микола Леонтович відкрив у себе вдома на вулиці Великій Морській перший у Російській імперії приватний акваріум. У трьох кімнатах його особняка було розміщено 75 акваріумів.
Вони були оснащені інноваційними пристроями для того часу – компресорами для аерації води, терморегуляторами та механізмами для фільтрації. Колекція налічувала понад 1 000 особин. Від звичних коропів і мечоносців до екзотичних піраній і хижих сомів із Південної Америки.
Уже протягом 1903 року акваріум відвідали понад 6 000 людей. Це були як миколаївці, так і гості з Одеси, Києва, Варшави та навіть Відня. Завдяки підтримці європейських партнерів Леонтович обмінювався тваринами з Краковом, Будапештом і Гамбургом. А його статті про акваріумні техніки друкувалися в провідних виданнях. Зокрема “Природа і людина” та “Журнал живої природи”.
Політична діяльність у Миколаєві
Політична кар’єра Миколи Павловича Леонтовича в Миколаєві розпочалась у період значних суспільних змін. Саме в той час наше місто поступово ставало одним із центрів культурного та адміністративного життя півдня України.
У 1905 році Микола Павлович обійняв посаду діловода Миколаївської міської управи. Тут він проявив себе як здібний адміністратор і грамотний юрист. Саме завдяки його ініціативності в міській думі було впроваджено нову систему зберігання та обліку архівних матеріалів, упорядковано реєстр міських рішень та активовано процес зацифрування ряду документів (на той час – через ретельне переписування копій для міських бібліотек).
У 1906 році Леонтович, вже маючи чин колезького секретаря, висунув свою кандидатуру на посаду заступника міського голови й отримав значну підтримку – 72 голоси з 85. Це свідчило про його високий авторитет серед депутатів міської думи.
Його політична програма включала розвиток міської інфраструктури, підтримку освіти, охорони здоров’я та природоохоронні ініціативи, зокрема захист зелених насаджень Миколаєва.
Посада міського голови
Після несподіваної відставки тодішнього міського голови Баптизманського Івана Якимовича у березні 1908 року Микола Леонтович розпочав виконання обов’язків очільника міста. А вже 8 квітня 1909 року був офіційно обраний міським головою. На повноцінний термін.
Як міський голова, він ініціював кілька важливих інфраструктурних проєктів, зокрема прокладання нових трамвайних ліній у районі Інгульського мосту, ремонт і модернізацію вуличного освітлення з використанням електричних ламп, розширення системи каналізації в центрі Миколаєва, реорганізацію ринку на Великій Морській з урахуванням санітарних вимог.
Особливу увагу Леонтович приділяв освіті. За його каденції у 1910 році було відкрито дві нові гімназії – одну для хлопців, іншу для дівчат, а також філіал народного училища на вулиці Спаській.
У політичному середовищі Миколаєва Леонтович виступав як поміркований реформатор, прихильник поступових змін та ефективного самоврядування. Йому вдалося створити атмосферу конструктивної співпраці між різними фракціями міської думи.
Джерела: