Післявоєнний період відкрив нову еру українського мистецтва. Зокрема і в нас, у Миколаєві. У процесі відновлення після руйнувань Другої світової війни, тутешні митці шукали способи для вираження внутрішнього світу через абстрактні форми. Архівні дані свідчать, що вже з кінця 1940-х років у Миколаєві з’явилися перші спроби художніх експериментів. Хоч тоді ще офіційна доктрина забороняла відхилення від канонів соцреалізму… А більше про післявоєнне абстрактне мистецтво Миколаєва читайте на сайті mykolayivski.info.
Історичний контекст післявоєнного відновлення Миколаєва
Миколаїв звільнили від німецьких військ 30 вересня 1944 року. І, майже одразу тут почався період масштабного відновлення. Вже у 1945 році місцева влада розпочала реконструкцію житлової, промислової та транспортної інфраструктур.
За даними Державного архіву Миколаївської області, протягом 1945-1949 років було відновлено понад 60% житлових будівель та основних виробничих споруд. Реконструкційні роботи отримували значну фінансову підтримку з державного бюджету СРСР. Це дозволило організувати цілий комплекс ремонтних заходів.
У 1948 році свою діяльність відновив Миколаївський суднобудівний завод. То був один із головних виробничих комплексів міста. Відновлення його роботи сприяло й відновленню економічного потенціалу регіону. Всі роботи у Миколаєві проходили під керівництвом архітекторів та інженерів. Зокрема, в архівних документах часто згадуються імена Михайла Борисенка та Володимира Петрова. Вони мали значний досвід роботи на південних регіонах СРСР.
Цей період відзначався активною роботою над реконструкцією не лише індустріальних потужностей, а й зміцненням соціальної інфраструктури, що включало відновлення шкіл, лікарень та культурних закладів.
Формування місцевих культурних інституцій
У післявоєнні роки, коли Миколаїв лише починав відновлювати своє культурне життя, було започатковано Миколаївський обласний краєзнавчий музей. Якщо точніше, то це був 1954 рік. Це місце виступало платформою для збереження історичної спадщини нашого міста. У 1962 році відкрили Миколаївський художній музей. Згодом він перетворився на важливий осередок підтримки сучасного мистецтва регіону.
За даними місцевих істориків, завдяки зусиллям тодішніх керівників культурних установ, популярність місцевих галерей та виставкових залів значно збільшилась. Наприклад, лише кількість публічних заходів у 1960-х роках зросла приблизно на 150%. На базі цих установ також організовувалися літні художні табори, регулярні виставки робіт місцевих митців та майстер-класи, де зустрічалися як професійні художники, так і студенти місцевих мистецьких шкіл.
Всі ці ініціативи надали можливість зберегти унікальність місцевого контексту. Адже виставкові простори, розташовані у старовинних будівлях, передавали автентичний дух Миколаєва. А співпраця з культурними центрами сусідніх міст, наприклад, з Одесою та Херсоном, сприяла інтеграції місцевих художніх течій у загальнодержавну систему мистецького простору.
Становлення абстракції в умовах радянського цензурування
У 1960-1970-х роках, знаходячись під впливом суворої радянської цензури, миколаївські художники почали обережно експериментувати з абстрактними формами. Зважаючи на обмеження офіційної ідеології соцреалізму, мистецтвознавці з регіону, для передачі філософського змісту почали використовувати символіку та геометричні мотиви. Тут варто відзначити таких майстрів, як Олександр Іванчук і Сергій Ковальов.
Організовані приватними кураторськими колективами виставки зазвичай проводилися у квартирних галереях та малих культурних осередках. Так, на одній з них у 1973 році було представлено близько 20 робіт у стилі абстракції. Це свідчить про інтерес до нових форм вираження.
Митці, уникаючи прямого зображення соціалістичних ідеалів, використовували експериментальні назви робіт. Як от, наприклад, “Композиція №5” та “Ритми часу”. Ці роботи розкривали внутрішній світ автора. І все через свої точні форми, контрастні кольори та символічну композицію.
Про локальні художні експерименти
За даними Державного архіву Миколаївської області, у 1972 році миколаївські митці вже почали відходити від традиційних засад соцреалізму і шукати індивідуальні методи вираження. Наприклад, у 1973 році на виставці у місцевому домі культури по вулиці Тараса Шевченка було представлено 18 робіт, у яких застосовувалися геометричні композиції, нестандартні комбінування кольору та експериментальні техніки нанесення фарб.
Крім цього, у той період місцеві художники, серед яких Ігор Климчук і Володимир Мельниченко, проводили майстер-класи для студентів місцевої художньої школи. В рамках цих подій вони практикували акрилову техніку з багатошаровим методом нанесення. Це дозволяло досягати ефекту лазурного, переливчастого світла на полотні.
Дослідження архівних документів свідчать, що обсяг виставлених робіт щороку збільшувався на 20-25%. Це свідчить про активний пошук нових форм та постійне бажання створити щось незвичайне, навіть в умовах суворої державної директиви.
Локальні виставки та публічні заходи
Миколаївські культурні інституції відіграли ключову роль у популяризації ідей абстрактного мистецтва. Миколаївський художній музей, який офіційно відкрив свої двері 12 березня 1962 року, вже у 1973 році організував одну з перших виставок абстракції. До слова, на ній було представлено понад 20 полотен місцевих митців.
За даними збережених архівних документів, у 1980 році в культурному центрі “Мистецтво”, що на сучасній вулиці Панаса Саксаганського, пройшов фестиваль “Авангард і прогрес”. Він зібрав близько 300 учасників зі всієї Миколаївщини.
Організатори, серед яких варто відзначити кураторку Олена Сидорчук і відомого культурного діяча Андрія Антонюка, фіксували відвідуваність заходів від 150 до 400 осіб на кожній події. Це демонструє високий рівень зацікавленості місцевої громадськості та успішну інтеграцію альтернативних напрямів у офіційний культурний дискурс Миколаєва.
Вплив і спадщина
Спадщина художніх експериментів післявоєнного періоду у Миколаєві живе і у XXI столітті. Згідно з даними Миколаївського обласного центру культури, в період з 2010 року по 2020 рік у нашому місті було організовано понад 25 виставок, присвячених абстрактному мистецтву.
В ті роки відбувалася інтеграція традиційних методів з сучасними технологіями. Як от, до прикладу, цифрова проєкція та VR-інсталяції. Відтак виставка “Нове обличчя абстракції”, проведена 15 червня 2016 року, демонструвала 32 експозиції робіт молодих художників. Серед них були миколаївці Ігор Лебеденко і Наталія Драгоманова.
За даними Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, відвідуваність таких заходів у 2020 році досягла 450 осіб. Це перевищує показники попередніх років на 25%.
Ці публічні заходи, що регулярно проводяться як у форматі традиційних виставок, так і у вигляді інтерактивних майстер-класів і лекцій, сприяють безперервному діалогу між поколіннями митців та є потужним каталізатором сучасних пошуків у галузі абстрактного мистецтва, зберігаючи при цьому зв’язок із післявоєнною культурною спадщиною Миколаєва.
Джерела: