Борис Мозолевський. Шлях до успіху

Борис Мозолевський. Безсумнівно, це видатна людина. Його знають всі. І не лише миколаївці, а й увесь світ. Так-так, увесь світ! У світову історію він увійшов як унікальний археолог і талановитий поет. Як дослідник скіфської старовини. Цікаву історію успіху Бориса Мозолевського читайте в матеріалі на сайті mykolayivski.info

Дитинство та молоді роки життя

Борис Мозолевський народився 4 лютого 1936 року за 80 кілометрів від Миколаєва. У селі Миколаївка. Це Веселинівський район. Його батько загинув у Німеччині. Загинув на фронті. Тоді, коли Борис був ще зовсім маленький. Тож хлопчик ріс без батька. І завжди старався допомагати матері виконувати важку роботу по господарству.

Майбутній археолог навчався у семирічній школі у рідному селі. А потім потрапив до Одеської спеціальної школи Військово-повітряних сил СРСР. На той час Борисові було вже 15 років. А після того, як її розформували, навчався у військово-морському авіаційному училищі. В Єйську (місто на території сучасної Російської Федерації). 

Тут він здобував освіту разом із майбутніми космонавтами СРСР Шоніним і Добровольським. Вони дружили. А через скорочення радянської армії, у 1956-му році Мозолевський був достроково демобілізований. 

Після цього він переїхав у столицю. В Києві працював кочегаром. Так, в це важко повірити. Але Борис Мозолевський справді був звичайним кочегаром. Протягом 10 років… Та, не відриваючись від роботи він здобув ще й вищу освіту. 

З 1958-го по 1964-ий молодий чоловік здобував освіту в Київському університеті. На історико-філософському факультеті. На заочній формі. З тих часів він почав писати вірші. Неймовірні вірші. Захопливі. Україномовні.

Що було далі?

У 1962-му році трапилося те, що змінило життя Бориса Мозолевського назавжди. В тому році він вперше взяв участь в археологічних дослідженнях. То була Південноукраїнська експедиція Інституту археології АН УРСР. 

А протягом 1965 – 1968 років Борис Миколайович обіймав посаду редактора київського видавництва “Наукова думка”. В його обов’язки входило редагування видань на археологічну тематику. Ця робота йому дуже подобалась. Приносила задоволення. Наповнювала зсередини… Однак згодом він знову повернувся до посади кочегара. Був змушений повернутися… І лише там Мозолевський познайомився з Василем Стусом. 

У 1968-му році археолог обійняв посаду позаштатного співробітника Інституту археології АН Української РСР. Також він брав участь і у польових дослідженнях.  Досліджували групу курганів Гайманової Могили. Це у Запорізькій області. Тут вдалося відшукати велику господарську нішу. В ній були бронзові казани, амфори, залізна жаровня тощо. Був тут також і склеп царя зі схованкою із золотими пластинами від двох дерев’яних посудин, двома ритонами, обкладеними сріблом і золотом, та срібна з позолотою чаша із рельєфним зображенням скіфів.

Наступного року, 1969-го, Мозолевський очолив Орджонікідзевську археологічну експедицію. Вона продовжила досліджувати кургани в правих притоках Дніпра. В районі річок Чортомлик, Солоної, Базавлук. 

Результати дослідження Товстої Могили

21 червня 1971-го року експедиція під керівництвом 35-річного Бориса Миколайовича під час чергового археологічного дослідження відкрила сенсацію! Експедиція відкрила неймовірно багате скіфське поховання! Серед знайдених скарбів була й знаменита Скіфська Пектораль. Пектораль з Товстої Могили. 

Тож насамперед потрібно було доставити цінність до столиці. Тоді Мозолевський одягнув її на шию і замаскував старою тілогрійкою. І ніхто ні про що навіть не здогадувався! Все було інкогніто. 

В результаті ж Борис Миколайович став наймолодшим науковим співробітником Інституту археології АН УРСР. А на додачу трикімнатну квартиру, заробітну плату в розмірі 200 карбованців та ще 500 карбованців одноразової премії. І не дивлячись на тиск Москви, цінний скарб залишився в Україні. У Києві. Розкопки Товстої Могили зробили Бориса Миколайовича одним із найавторитетніших дослідників скіфських курганів. 

У 1980-му році Мозолевський захистив кандидатську дисертацію на тематику скарбів з Товстої Могили. Починаючи з 1986-го року й аж до самої смерті видатний археолог обіймав посаду завідувача відділу, а потім сектора скіфської археології Інституту археології НАН України. Згодом був прийнятий і в Спілку письменників України. 

Тривалий досвід роботи у полі допоміг Борису Миколайовичу візуально розпізнавати ознаки скіфських курганів. Без розкопок. І під час археологічних розвідок у 1984 – 1985 роках та в 1998-му році на території Миколаївської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської та Кримської областей він оглянувши понад 60 курганів, виявив серед них 23 царські скіфські кургани. І, варто додати, що кожен з них був понад 8 метрів висотою. Дивовижно! Правда?

Трохи про Соболеву Могилу

Розкопки кургану Соболева Могила, що на Дніпропетровщині, займають особливе місце в дослідженнях Бориса Мозолевського. Вони пройшли влітку 1991-го. В ньому знайшли надзвичайно багате поховання скіфського можновладця, хлопчика та дівчинки. І це на глибині в 10 метрів. 

У могилі похованого жерця були футляр для лука і стріл, меч, нагайка, браслети, масивна золота гривна та набір ритуального посуду – келих, кубок, ріг. За його головою лежали п’ять сагайдаків зі стрілами та чотири списи. У боковій камері серед господарських речей з-поміж срібного намиста лежало набірне кістяне веретено. І так було відкрито унікальне поховання. 

Борис Миколайович прагнув висвітлити глибоке осмислення цих знахідок не тільки в періодичних виданнях, а й у власній докторській дисертації. Однак, ці плани не були реалізовані. І все через важку хворобу. Все через рак. 

За кілька місяців до своєї смерті, у 1993-му році, Мозолевський отримав пам’ятний диплом “Золотий скіф” Ради Київської академії Євро-бізнесу та Інституту археології АН України. 

Творча діяльність Мозолевського

Увесь світ отримав у спадок від Бориса Мозолевського купу наукових праць та серйозний поетичний доробок. Бо він писав вірші ще з дитячих літ. Свою найпершу збірку поезій видав у 1963-му році. Вона називалася “Начало марта”. На той час йому було вже 27. 

В кінці 1960-х Мозолевський почав писати рідною мовою. Почав писати українською. Він створив книги, в яких осмислив історію України та тодішню сучасність. У 1976-му році вийшла друком книга “Червоне вітрило”, у 1980-му “Веретено”, у 1985-му “Кохання на початку осені”, у 1986-му “І мить як вік”, у 1991-му “Дорогою стріли”. 

Він також написав популярну книгу про археологічні знахідки України “Скіфський степ”. Вона побачила світ у 1983-му році. А його лірична повість “Думи про степ”, написана в 1960-ті роки, отримала другу премію в конкурсі “Євшан-зілля”. Однак, її надрукували лише після смерті автора. У 1996-му році. 

У своїх віршах Борис Мозолевський відображав власні почуття… Відображав різнобарвні ліричні переживання. Багато роздумував над долею України через призму її минулого. Історичного минулого. 

Мозолевський дружив із кобзарем Миколою Товкайлом та з художником Миколою Трегубом. Вони теж були співробітниками Інституту археології НАН України. Вони теж зробили значний вклад у розвиток науки й мистецтва.

Помер Борис Миколайович Мозолевський 13 вересня 1993 року. Його поховали у Києві. На Байковому кладовищі.

Першопроходець вокального шоу Катерина Тихонова

Популярне вокальне шоу “Голос країни” подарувало шанс на самореалізацію великій кількості миколаївських артистів. Справжньою першопроходицею цього непростого шляху стала, тоді ще починаюча співачка та...

Історія миколаївського КВК: від дітей до дорослих

Діти 80-х та 90-х років говорячи про минуле, не можуть не згадати КВК – Клуб Веселих та Кмітливих. Раніше ця гра збирала біля екранів...
..