Письменник Олександр Кузьмич Іванов (1946-2020 рр.) став однією з найважливіших постатей Миколаївської культури. І все завдяки своїй багатогранній творчості та педагогічній діяльності. Упродовж 17 років (1997-2014 рр.) він працював у Миколаївській філії Київського національного університету культури та мистецтв. А з 2004 року по 2014 рік обіймав тут посаду директора. У його творчому доробку понад одинадцять книг прози, поезії та пісень. Широка громадська й журналістська активність, зокрема публікації в газетах “Южная правда” та “Вечерний Николаев”, закріпили за Івановим статус одного з лідерів інтелектуальної спільноти Миколаївщини. А більше про Олександра Кузьмича – читайте на сайті mykolayivski.info.
Ранні роки та музична освіта
Іванов Олександр Кузьмич народився 6 листопада 1946 року в Олександрії Кіровоградської області. У грудні 1966 року він вступив до Кропивницького музичного фахового коледжу. Там, під керівництвом заслуженого працівника культури УРСР Віктора Йосиповича Іванова, вивчав фортепіано.
Його навчання тривало 4 роки. Паралельно юний музикант брав участь у всесоюзних фестивалях студентської самодіяльності. Зокрема у Москві (1968 рік) і Ленінграді (1969 рік). У червні 1970 року він склав випускні іспити з результатом 9,8 бала із 10.
У 1980 році Іванов здобув другу вищу освіту. Тепер вже на музично‑педагогічному факультеті Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка у м. Кропивницький. 12 червня 1980 року він захистив дипломну роботу на тему “Роль авторської пісні в сучасному вихованні молоді”.
На цьому факультеті він був одним із п’яти кращих слухачів. Це підтверджується тим, що Олександр Іванов набрав 95% (за 100‑бальною шкалою) за успішність у семінарах з методики викладання музики.
Музично‑педагогічна діяльність у Миколаєві
У вересні 1997 року Олександр Кузьмич розпочав роботу в Миколаївській філії Київського національного університету культури та мистецтв. На посаді заступника директора з навчально‑виховної роботи. Через сім місяців, у квітні 1998 року, він очолив кафедру естрадного музичного виконання. Щорічно він проводив не менше 48 занять із групами по 12-14 студентів.
У 2002 році на базі кафедри відбувся перший відкритий музичний вечір Олександра Кузьмича на тему “Поетична пісня в українському транспорті”, де виступили 18 виконавців із Миколаївської консерваторії та місцевих шкіл мистецтв.
У березні 2004 року Олександра Іванова призначили директором філії. Під його керівництвом у травні 2005 року в Обласній дитячій бібліотеці ім. В. Лягіна відбувся перший обласний конкурс “Золота арфа”. У ньому взяли участь 67 літераторів і 42 музиканти із 15 районів Миколаївщини та сусідньої Одеси.
Серед учасників були представники Миколаївського академічного художнього драматичного театру та навіть Одеської філармонії ім. Давида Ойстраха. За 10 років його керівництва кількість студентів філії зросла з 312 до 487 осіб.
Літературна спадщина та тематика творів
Олександр Іванов – автор 11 книг. Серед них “Пісні, що йдуть від серця” (Кропивницький, 1984 рік) обсягом 112 сторінок, “Зов романтики” (Київ, 2006 рік) – 128 сторінок, та “Душа созрела для полета” (Миколаїв, 2014 рік) – 144 сторінки.
Тематика його творів поєднувала інтимну лірику з пейзажами південної України – лиманами, очеретами та старовинними церквами Миколаївщини. У поетичних рядках трапляються реальні географічні назви. Як от, наприклад, коса Богадарська, острів Березань, селище Покровське…
У прозових творах Олександра Кузьмича зустрічаються історичні алюзії на заснування Миколаєва в 1789 році за наказом графа Потьомкіна. Він часто звертався до постатей місцевих діячів – маляра Петра Степановича Трегубенка та мовознавця Костянтина Антоновича Вороніна.
14 жовтня 2008 року вірш “Осінній штиль на Інгулі” було надруковано в “Вечернем Николаеве”. У 2010 році в його прозі “Корабельні снасті пам’яті” згадуються 23 вцілілі архівні документи із Центрального державного архіву-2 у Києві, які стосуються переміщення друкарень до Миколаєва у 1920 році.
Журналістська та публіцистична активність
Олександр Іванов опублікував понад 15 статей у провідних періодичних виданнях Миколаєва. Серед них “Вечерний Николаев” та “Южная правда”. 8 жовтня 2011 року на шпальтах “Вечернего Николаева” вийшла його рецензія “Все преходяще, лишь музыка – вечна” (№ 113, с. 5).
19 травня 2011 року “Южная правда” (№ 53) опублікувала матеріал “Культура делает человека счастливым”. У ній Олександр Кузьмич аналізував стан фінансування галузі культури в Миколаївській області.
У червні 2005 року у газеті “Горожанин” було надруковано поетичну замітку Олександра Іванова “Город родной” (№ 5, с. 19), присвячену краєвидам Інгулу. У вересні 2005 року в тому ж виданні (№ 9, с. 11) вийшла його стаття “Далекая звезда”. В ній він порівнював поетичні стилі миколаївських та черкаських авторів.
2 жовтня 2012 року в “Южная правда” (№ 109, с. 3) опублікували вірш Іванова “Поэзия”. У ньому згадується острів Березань та старовинна Вознесенська церква в Пересадівці.
Упродовж 2012-2017 років його рецензії на нові книги миколаївських прозаїків з’являлися щорічно. Зокрема “Роковое дело” в “Имена” (№ 45, 2011, с. 32–33) та “Морская душа” в “Вечерний Николаев” (№ 9, 28 січня 2017, с. 3).
Викладацький вплив та культурні ініціативи
Олександр Іванов розпочав педагогічну кар’єру в грудні 1962 року. Тоді він став викладачем баяна в Олександрівській музичній школі Кіровоградської області. З 1970 року по 1997 рік він очолював школу мистецтв і Центр естетичного виховання школярів у селищі Вільшанка. Там він щорічно організовував понад 20 концертів з учасниками з п’яти районів Кіровоградської області.
У вересні 1997 року Олександра Кузьмича запросили до Миколаєва на посаду заступника директора Миколаївської філії КНУКіМ із навчально‑виховної роботи. У травні 2004 року для вищих навчальних закладів культури та мистецтв видав підручник “Гармонія”. Згодом він став обов’язковим на кафедрі естрадного виконавства.
Загалом у доробку Олександра Іванова близько 100 наукових та навчально‑методичних праць із музичної педагогіки та естетичного виховання. Також він є автором понад 100 вокально‑хорових творів на слова українських і російських поетів, які виконувалися в обласній філармонії та школах мистецтв.
Визнання та пам’ять
У 1990 році Олександр Кузьмич став членом Національної спілки журналістів України. У 1996 році отримав звання “Заслужений працівник культури України”. У 2000 році йому надали вчене звання доцента. А у 2004 році – професора КНУКіМ. У 2010 році Олександр Іванов був обраний членом‑кореспондентом Міжнародної Кирило‑Мефодіївської академії Слов’янського Просвітництва.
Також він лауреат премії імені Юрія Яновського (1984 рік), журналістської премії імені Леоніда Крохмального (1985 рік) та літературної премії імені Модеста Аркаса (2010 рік).
2008 року Олександру Іванову надали звання “Городянин року” в номінації “Культура”, а також почесне звання “Лідер у регіоні”. У 2009 році йому надали почесне звання “Ім’я в освіті” за вагомий внесок у підготовку кадрів. Олександр Кузьмич Іванов помер на 74‑му році життя 3 червня 2020 року. У Миколаєві, який вже став йому рідний.
Джерела: