Микола Берсон — Народний артист України, театральний керівник і багаторічний очільник Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії, який присвятив своє життя розвитку українського сценічного мистецтва. Його управлінський підхід поєднав оновлення театрального простору, експерименти з жанрами та створення творчих проєктів, серед яких «Академія пані Куліси». У цій статті на mykolayivski.info розповідаємо про життєвий шлях Миколи Берсона, ключові етапи розвитку театру, реконструкцію будівлі та шлях закладу до національного визнання.
Біографія Миколи Берсона: ранні роки, освіта та початок кар’єри
Майбутній видатний театральний діяч народився 1953 року у місті Миколаєві. Саме тут сформувалося його особливе відчуття південного українського колориту та любов до рідного краю. Здобувши фундаментальну освіту, Микола Семенович у 1975 році з відзнакою закінчив Київський державний інститут культури ім. О. Є. Корнійчука.
Свій практичний трудовий шлях молодий фахівець розпочав з найнижчих щаблів. Першим місцем його роботи стала посада директора будинку культури у селі Щербані Вознесенського району Миколаївської області. Згодом він працював заступником голови колгоспу з питань культури, першим заступником голови та виконувачем обов’язків голови колгоспу. Вже у 1980 році високі результати його діяльності були відзначені на республіканському рівні — Микола Берсон став лауреатом республіканської премії імені М. Островського.
Відродження театру у Миколаєві у 1988 році: подолання кризи та реконструкція
14 квітня 1988 року Микола Берсон очолив Миколаївський український театр драми та музичної комедії. На той момент заклад переживав складний період: не мав повноцінної стаціонарної сцени, роками перебував у стані затяжного ремонту й накопичив значні фінансові борги. Новому керівникові довелося розв’язувати одночасно організаційні, господарські та творчі проблеми.
Берсон взявся не просто керувати театром, а відновлювати його як повноцінний культурний осередок міста. Він активно долучався до організації реконструкції, працював над поліпшенням матеріальної бази та шукав можливості підтримати діяльність колективу навіть тоді, коли власна сцена залишалася недоступною.
Одним з перших завдань стало подолання фінансової кризи. Завдяки новим підходам до організації роботи театр зміг позбутися заборгованості. Попри складні умови, колектив продовжував виступати, а показники за кількістю вистав і глядачів, за спогадами про той період, не лише виконувалися, а й перевищували заплановані.
Важливим етапом у відродженні закладу стало завершення капітального ремонту будівлі у 1994 році. Під керівництвом Берсона театр поступово перетворювався на простір, де значення мала не лише сценічна дія, а й атмосфера, у якій глядач зустрічався з мистецтвом.
Оновлений інтер’єр вирізнявся увагою до деталей: вітражами, набірним паркетом та фонтанами. Поєднання архітектурних рішень і декоративних елементів мало створити цілісний образ театру, гідного його творчих амбіцій. Водночас Берсон прагнув зберегти головну особливість театру — поєднання драматичного та музичного мистецтва. У репертуарі з’являлися твори різних жанрів: опери, оперети, мюзикли, трагедії та драми. Така різноманітність давала змогу працювати з різними аудиторіями й демонструвати творчі можливості трупи.
Репертуар театру, Мала сцена та дитячий проєкт «Академія пані Куліси»
За керівництва Миколи Берсона Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії не лише зміцнив свої позиції серед провідних театральних закладів України, а й розширив уявлення про те, яким може бути сучасний театр. Основою цієї трансформації стали продумана репертуарна політика, жанрова різноманітність і пошук нових способів взаємодії з глядачами.
Одним з напрямів розвитку стало поєднання традиційних вистав з театралізованими дійствами, святковими програмами та експериментальними постановками. Театр поступово перетворювався на простір, де мистецтво виходило за межі сцени й ставало частиною культурного життя міста.
Важливим кроком стало створення театру-супутника «Академія пані Куліси», орієнтованого на дітей і молодь. Такий формат давав змогу залучати до театрального мистецтва нову аудиторію, виховувати інтерес до української культури й відкривати молодим глядачам світ сценічної творчості.
Ще однією знаковою подією стало відкриття Малої сцени у 2005 році. Вона надала акторам і режисерам більше можливостей для творчих пошуків, експериментів з формою та змістом вистав, а також роботи з камерними постановками. Новий майданчик став простором для професійного зростання й апробації ідей, які складніше втілювати у форматі великої сцени.
Водночас театр не відмовлявся від масштабних жанрових завдань. Серед творчих орієнтирів було й освоєння класичного оперного репертуару, зокрема постановка «Запорожця за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського. Звернення до української оперної класики підкреслювало прагнення колективу розвивати музичний напрям і представляти глядачам різні форми національного сценічного мистецтва.
Особливе місце в діяльності театру посіли святкові програми. Колектив долучався до відзначення державних дат, зокрема Дня Незалежності України, а також популяризував українські народні традиції через заходи до Дня матері, свята Миколая, Маланки та різдвяні щедрування. Завдяки цьому театр ставав не лише місцем перегляду вистав, а й активним учасником громадського та культурного життя Миколаєва.
Для підтримки творчих ініціатив було створено Опікунську раду театру. Її поява відображала прагнення залучати до розвитку закладу ширше коло прихильників і партнерів, зацікавлених у збереженні театральних традицій та реалізації нових проєктів.
Досвід Миколаївського театру за керівництва Миколи Берсона демонструє, що стабільний творчий розвиток залежить не лише від сильного репертуару. Не менш важливими є готовність експериментувати, працювати з різними поколіннями глядачів і виходити за межі звичного сценічного формату.
Державне визнання, нагороди та статус Народного артиста України
На початку 2000-х років здобутки керівника й театрального колективу отримали нові відзнаки. У 2003 році Берсона було нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України та Грамотою Верховної Ради України. У 2004-му він отримав звання найкращого директора театру в Україні за підсумками року.
У 2005 році Берсон здобув звання доцента. Того ж року театр переміг у Всеукраїнському конкурсі якості «100 кращих товарів». У 2006 році керівник отримав срібну відзнаку альманаху «Діловий імідж України» та Почесний диплом Прем’єр-міністра України.
У 2008 році до переліку відзнак додалися нагорода «Визнання року 2007» і Почесний диплом Міністра закордонних справ України. Окремо було відзначено виставу-реквієм «33-й. Розплата за волю», присвячену трагічним сторінкам української історії.
Водночас професійний шлях Миколи Берсона пов’язаний з високими державними та регіональними званнями. Серед них — народний артист України, заслужений діяч мистецтв України, заслужений працівник культури України, повний кавалер ордена «За заслуги» та почесний громадянин Миколаєва.
Історія Миколи Берсона — приклад того, як управлінська послідовність, увага до творчого процесу й готовність брати на себе відповідальність можуть впливати на розвиток культурної установи. Очоливши театр у непростий період, він працював над відновленням його матеріальної бази, розширенням репертуару та зміцненням професійних позицій колективу.
Здобутки керівника й театру складаються не лише з нагород і почесних звань. Вони охоплюють реконструйовану будівлю, нові сценічні формати, різноманітний репертуар і традицію активної взаємодії з містом. Саме ці результати дають змогу оцінювати місце Миколи Берсона в історії театрального життя Миколаївщини.