Творці Миколаївського рок-клубу хотіли відійти від радянського формату подання рок-концертів. Пережитки радянщини вважалися моветоном. Глядачі і слухачі були готові стати свідками народження нової естрадної формації. Більше на mykolayivski.info.
Заведено вважати, що рок-музика зародилася у СРСР у 1960-ті роки. Спочатку у великих містах (великих радянських обласних центрах) формувалися біт-групи, які виконували кавер-версії англомовних західних хітів. Але, оскільки записувати свої виступи та робочі «чернетки» тоді у простих смертних можливості зазвичай не було, до нас дійшло дуже мало звукозаписів тих часів.
Дилема для бітників полягала в тому, що після завершення навчання у вишах вони отримували диплом вищої освіти, а далі ставав вибір — працювати за фахом та будувати світле майбутнє для радянської держави, або вступити до музичного профколективу, якими тоді були вокально-інструментальні ансамблі.
На початок 1980-х років повноцінний рок-рух на радянських теренах почав набувати більш чітких та сформованих рис. Але цей рух не був повністю самостійним, адже радянська влада намагалася тримати цього «монстра» в нашийнику. Щоб упорядкувати цю стихію, фанатам рок-музики періодично підкидували будь-які «ніштяки». Одним з таких був Ленінградський рок-клуб, який став першим радянським рок-клубом. Поступово почали з’являтися нові клуби та нові можливості, які не завжди узгоджувалися із владою. Але тепер можна було офіційно давати концерти та записувати платівки.
Але не будемо вдаватися у деталі. Далі буде про миколаївський рок-клуб.
Клуб, якого не існує
Колишній директор клубу Олександр Карпенчук — одіозна персона, про яку ходять легенди… які він сам й створював. Миколаївський рок-клуб — напівфантастична організація, яка станом на 2020 рр. існує у якомусь невідомому всесвіті та практичного значення не має.
Але попередньо були амбітні плани при повній відсутності грошей. Андеграундна романтика та зухвалість. Напевно, в цьому й полягала головна привабливість фантомного клубу.
Отже, планувалося привернути увагу миколаївської публіки яскравими концертами, свіжими текстами. Все частіше домовлялися про черговий «квартирник». На них збиралися люди, які любили рок та бажали хоч трошки відійти від сірої буденності 90-х років. Часи були депресивні. Радянські пережитки ще відчувалися у суспільстві, але їх відляски вже заглушували нові молоді голоси.
Музиканти про музикантів
Екс-гітарист гурту «Моноліт» Павло Анікеєнко в інтерв’ю нашому виданню розповів про своє бачення музикальної спільноти минулих років. За його словами, декілька дійсно класних рок-колективів (наприклад, гурт «Хрещений батько») залишили рок-клуб через розбіжності у поглядах на організацію концертів з Олександром Карпенчуком. Карпенчук, який не мав бажання особливо до когось прислухатися, робив все за власним розсудом. А талановиті музиканти не мали бажання виступати на одній сцені з недосвідченими ноунеймами. До речі, переважна кількість амбіційних, але ледачих новачків так й залишилися на смітнику історії, а назви їх гуртів ніхто не пригадає навіть за великим бажанням. Причина полягала в тому, за словами Павла Анікеєнка, що вони пишалися своєю «самобутністю», не вважали за потрібне вивчати теорію музики та не визнавали власних помилок. Іншими словами, якість їх музики кульгала на обидві ноги.
«Найгеніальнішу музику вже давно було написано: Вагнер, Бах, Паганіні, Вівальді… Їх музика іноді тісно переплітається з рок-шедеврами. Завжди треба вчитися та наслідувати досвід майстрів», — вважає музикант.
Також, Павло Анікеєнко впевнений, що професійна заздрість — явище руйнівне. Вона не може бути позитивним стимулом та поштовхом до власного творчого зростання.
Павло каже, що, на його думку, найкрутішим гуртом за всю історію миколаївського року є «Bestia».
Відомий миколаївський музикант та звукорежисер Денис Маліков («Хоттабич») розповів нам, як у 2014 році Джон Белоусов здійснив справжнє диво: він організував візит Тіма Ріппера Овенса — ексвокаліста легендарного гурту Judas Priest. Потім було ще багато значних зустрічей зі світовими зірками.
«Миколаївський рок-клуб — це був мертвий динозавр. Саме Іван Білоусов врятував ситуацію та майстерно підхопив «естафету». У 2006 році він придумав таку річ, як Rock’Anaizer — збірник миколаївських рок-команд. Записувалося це на «Bestia Records». При чому, це були не тільки миколаївські команди. На цій збірці записувався й Олег Малиновський — гітарист Жанни Агузарової та багато інших. Таких збірок було або 4, або 5. А після виходу чергової збірки проводився глобальний фест Rockanizer за участю всіх цих команд та виконавців. Це було у рази крутіше за якістю звуку та професійністю самих музикантів, ніж це було у рок-клубі», — розповідає Денис Маліков.
Справжня «Bestia»
Джон Білоусов — геніальний музикант, гітарист-віртуоз, якого приводять у приклад всі миколаївські рокери. Він з раннього підліткового віку почав займатися музикою. Кажуть, що в середині 1980-х рр.він зібрав свою першу електрогітару та перший рок-гурт. До своїх 20 років Джон вже виступав на значних тематичних фестах зі своїм треш-метал гуртом «Bestia». А у 1998 році музикант розпочав навчання Musicians Institute of Hollywood, де пройшов курс GIT Encore (Guitar Insitute of Technology). Брав приватні уроки та відвідував майстер-класи Steve Morse, Steve Lukather, John Petrucci, Keith Wyatt, Albert Lee, Paul Hanson, Eric Pascal, Dave Hill, TJ Helmerich, Scott Henderson, Daniel Gilbert, Danny Gill, Dave Weckle, Michael Angelo Batio та ін. Завдяки John Ivan Миколаїв побачив фестивалі Thrash-Обойма, Rock’Anaizer, Guitar Show. З 2015 року є учасником Michael Vescera Project. Співзасновник проєкту The Voices of Metal (спільно з мексиканською промоутерською компанією METAL UNITED). Розповідати про нього можна нескінченно…
Його діяльність триває й після 2022 року — перехідної точки, коли припинили діяльність багато українських рок-гуртів та виконавців.
Геннадій Грімов також не припиняє своєї музичної діяльності. Без нього не відбувається жодний рок-концерт у ДОФі, Рок-хаті та концерт-холі «Юність». Геннадій Грімов — легенда вітчизняного року. Після роботи у «Bestia», у 2006 році, музикант створив гурт «GRIMOFF» та й надалі радує своїх прихильників якісною авторською інструменталкою. Також миколаївці обожнюють виступи Геннадія Грімова та чарівної співачки Тетяни Урсанової. Їх творчий дует — поєднання рокерської брутальності та витонченої тендітності.
Нік Тінігін — колишній барабанник «Bestia» та захисник України. На війну він пішов під час своєї творчої діяльності у складі відомого гурту «Крила», ще раз довівши міцний рокерський характер (з очевидних причин не будемо показувати фото нашого захисника).
Післямова…
Миколаївська рок-спільнота продовжує жити та творити. Цей нестримний рух не зупинять війни, політики та інші фактори. Замість фейкових рок-клубів, де була важлива кількість, а не якість, творять ральні профі своєї справи. Зростають нові покоління музикантів, не припиняють роботу й досвідчені колеги. А це свідчить про те, миколаївський рок живе та буде жити.